Школа стане місцем соціалізації і тусовки

Один з піонерів вітчизняного ринку онлайн-освіти “Нетология груп”, що розвиває платформу для навчання інтернет-фахівців і школярів, була заснована в 2009 році, а зараз, з Forbes, входить у двадцятку найдорожчих інтернет-компаній. Ми розпитали її засновника і гендиректора Максима Спиридонова про те, якою буде освіта майбутнього, яку функцію відіграють великі дані, як зміниться роль вчителя і коли зникне офлайн-освіта.

Максим, які три риси сучасної освіти зникнуть через десять років?

По-перше, зникне жанр уроку у вигляді лекції. Я маю на увазі донесення інформації, яку можна отримати і без спікера. Звичайно, мова не йде про лекції як шоу, коли слухач приходить почути конкретного лектора з певним темпераментом, зустрітися з іншими слухачами з визначеного кола. Але лобовий варіант, коли викладач по методичці щось розповідає учням, буде зникати, і це ляже на плечі учнів: вони будуть вивчати багато самостійно. Місце класичної лекції займе практика – і у вузі, і в школі.

По-друге, пропаде орієнтація тільки на накопичення знань. Наприклад, одна справа знати, що Земля крутиться навколо Сонця – це фундаментальне знання, яке, по суті, не приносить користь. Інша справа вміти створювати, наприклад, вирощувати пшеницю, знаючи, що в певний час року Сонце ближче до землі. Вийшов приклад з минулого, звичайно. Сучасний приклад – вміти програмувати, але не аби як, а на мові, який потрібний і корисний. Загалом, навчання чітко розділиться на отримання фундаментальних знань і навчання навичкам.

По-третє, навчання буде більш дробовим. Навіть заняття у школі на 45 хвилин – це досить довга ітерація. Онлайн-освіта вже використовує ітерації в 5-7 хвилин. Мозок людини спочатку споживає інформацію шматками, а сучасні технології виховують кліпова свідомість. Це один з парадоксів і одна з проблем одночасно. У якомусь сенсі вчитися боляче, це певне напруження мозку, яке людині допускати не хочеться. Але цю таблетку можна підсолоджувати і в онлайні і офлайні, наприклад, геймификацией. З іншого боку, є гіпотеза, що біль, через яку проходить навчається, – цілком здоровий процес, він розвиває і виховує когнітивні здібності. Так що неясно, чи потрібно цю біль прибирати.

Яким чином учень не тільки в майбутньому, але вже зараз може розвивати soft skills?

Безперечно, роль soft skills в економіці стає все більше. Звідси надія, що навчання таким навичкам поступово з’явиться і в класичній школі, в рамках державної системи освіти. Вже щосили проводиться навчання soft skills в приватних школах, просунуті батьки розуміють, що саме ці навички дають перевагу. У нас теж є курси за soft skills – і для дорослих, і для дітей. Вміння вчитися, чути, презентувати – це основа основ.

І які шанси, що це з’явиться в звичайній школі, наскільки наша школа взагалі може наздоганяти реальність?

Поки soft skills затребувані вузькою групою споживачів – у новому світі будуть вигравати ті, у кого є такі навички. Але в теорії саме держава, як головний замовник освіти, зацікавлене, щоб країна економічно вигравала. Відомства повинні домагатися, щоб громадяни ставали економічно ефективніше, шляхом корекції програм навчання в державних установах. Багато в чому це буде ставка на розвиток когнітивної гнучкості, креативності, вміння домовлятися, грати в команді і т. п.

Прихильник ви оціночної системи в освіті, і якими будуть оцінки в школі майбутнього?

Не можу сказати, що затятий прихильник. Швидше розумію недоліки цієї системи як продуктолог і підприємець. Оцінка занадто бинарна, деколи потрібні півтони, які враховують специфіку ситуації. Оцінки часто занадто грубі, щоб передати реальне уявлення про дитину: безмежно талановитий в гуманітарних науках учень може отримувати низькі результати в тестах з природничих предметів. А це буде позначатися на загальній успішності і загальному відношенні.

З іншого боку, на великих масштабах невідомо як бути. Здається, що необхідні цифри. Оцінки можуть бути більш тонкими, можна створювати проміжні і більш показові способи тестування. Але все одно повинні бути якісь дані, що показують якийсь зріз на рівні школи, району, міста, області, країни. Без цього неможливо керувати процесом навчання в цілому, підсвічувати складні області, бачити хороші сторони. Весь світ йде в бік – це прямо ідея фікс.

Яка буде роль великих даних в освіті?

На першому етапі їхнього використання будуть відслідковуватися тригери: в, умовно, Самарської області, район такий-то, фізика в учнів почала западати. Далі, завдяки предиктивної аналітиці, буде можливо передбачати заздалегідь, що у учнів можуть початися проблеми з вивченням фізики, хоча зараз, наприклад, все ще в порядку. Це дозволить заздалегідь підготуватися до того, що може статися.

І тоді можна буде допомогти заздалегідь тому самому учневі, талановитому в гуманітарному плані, але не в точних науках?

99% дітей здатні впоратися із звичайною шкільною програмою. Питання в швидкості, ступеня розжовування вчителем предметів і т. п. Тому великі дані зможуть показувати картинку – спочатку реактивно, потім проактивно (те, що може трапитися). І тоді стежать зможуть прийняти рішення, можливо відряджати людей в умовні Нижні Котли і на місці провести більш глибоке тестування, з’ясувати, що відбувається в конкретних школах і класах, а потім звернути увагу на конкретного учня, можливо, підкоригувати його індивідуальну освітню траєкторію.

Але хіба державі потрібно, щоб усі знали добре фізику і отримували за неї п’ятірки? Тут виникає питання – заради чого?

Держави конкурують між собою за життєвий простір і за людський капітал. І найдешевше його виховувати, а не купувати. Доцільно піднімати рівень знань, нарощувати економічний і оборонний потенціал.

У “Нетологии-груп” в проекті “Фоксфорд” є десятки курсів з підвищення кваліфікації і професійної перепідготовки вчителів та шкільного менеджменту. Як вам здається, як зміниться роль вчителя через 10 років?

З часом вчитель перетвориться у наставника, тьютора. Він стане тим, хто допомагає, мотивує. Його робота буде полягати в індивідуальній “налаштування” при роботі з дитиною. Це питання кількох десятків років.

Чи вірите ви, що повноцінну освіту взагалі можливо за допомогою сучасних гаджетів, навіть якщо учневі допомагає такий ментор? Чи готові люди? Це ж, в першу чергу, питання відповідальності та мотивації.

Масові користувачі поки не готові. У нас є повноцінне шкільне онлайн-освіта – «Фоксфорд екстернат». Близько 900 школярів вчаться онлайн, в школу не ходять взагалі, тільки здають іспити (формально вони знаходяться на домашньому навчанні). Але вони мотивовані, звичайно. Думаю, що онлайн-освіта не замінить, принаймні, за нашого життя, офлайн-освіта повністю. Але воно буде все більше проникати в різні сегменти. Хоча мова йде не про всі предмети на світі: навчання фізики і мови можливо, але поки занадто рано говорити про повноцінний онлайн-освіту для хірургів. Буде з’являтися все більше інструментів, які підтримають мотивацію до онлайн-навчання: великі дані, доповнена і віртуальна реальність, включення різних форм гейміфікації і змагальності і т. п.

Тобто масовий перехід в онлайн найближчим часом не станеться?

Він буде дуже повільний і поступовий. Хоча передбачити це неможливо: прогнози далі, ніж на 10-15 років вперед безглузді. Треба розуміти, що зараз школа – це соціалізація, навчання життя в колективі. Важко передбачити, як це зміниться. Може бути, дійсно, вивчення фундаментальних наук піде в онлайн, але буде розвиватися додаткове навчання (спорт, гуртки), де і відбуватиметься соціалізація.

А ваші діти навчаються онлайн?

Немає. Вони навчаються у мовній гімназії недалеко від Нюрнберга, в Баварії. Я намагався їх залучити до навчання по інтернету, але не вийшло: вони вчаться в німецькій школі, у них своя програма, у «Фоксфорда» – програма. Вони не потягнули навчання за двома програмами одночасно. Та й взагалі вони у мене не цифрові, на мій погляд. Користуються гаджетами, але воліють паперові книжки. Німецька шкільна система інша: частина дітей після 4 класу йдуть у школи, які можна назвати школами підвищеної складності, решта залишаються в набагато менш насиченою за програмою школі.

Такий поділ вам здається правильним?

Так, правильно розділяти дітей за рівнем і здібностям. Закінчуючи початкову школу, за підсумками оцінок ти можеш піти в гімназію. Таким чином після початкової школи відбувається дроблення: 80% дітей – це майбутній робочий клас, він йде в hauptschule (тобто “головну школу”, досить толерантне назва), там завантаження не порівнянна з “реал шуле” або гімназією. А білі комірці йдуть в “реал шуле”, гімназії, приватні школи.

При такому поділі, звичайно, можлива несправедливість, але воно добре тим, що не змушує стрибати вище голови при відсутності здібностей. Коли в одному класі один тягне вперед, а інший назад, то обидва програють. Державна економіка не отримує сильного білого комірця – інженера, клерка – і в той же час не дотаскивает того, хто відстає.

Але ж люди дозрівають з різною швидкістю. . .

Тому можна з hauptschule перейти в гімназію, склавши тести.

Існує в чомусь схожа теорія про ““: учень з великими здібностями йде в середню школу, але в ній він буде почувати себе більш впевнено, а значить, досягне великих результатів. . .

Мені не близька така концепція. Це я вже як підприємець кажу: ти – це середнє арифметичне твого оточення. Тому оточення повинно бути сильніше тебе.

На початку грудня 2018 року в Гельсінкі відкрилася , не схожа на звичайні бібліотеки: в ній, наприклад, можна не тільки почитати книгу, але і пограти на віолончелі, розрізати метал лазером. Люди стояли в чергу, щоб потрапити всередину, відмовляючись від походу в торгові центри на Різдво. Як вам здається, в майбутньому такі бібліотеки стануть центрами освіти і місцями тяжіння – як монастирі в Середньовіччі?

Люди хочуть збиватися в зграї. Цілком можливо, що вони будуть робити це не лише в торгових центрах, але і в таких бібліотеках. До речі, щось схоже в майбутньому перетворяться школи. Може бути, вони перетворяться в храми знання, як та бібліотека в Гельсінкі. Школа стане місцем соціалізації і тусовки.

Ви якось сказали, що багато чого з того, що робиться у сфері освіти – це профанація, особливо якщо це робиться на державні гроші. Чи Не станеться так, що освіта в цілому перестане бути державною? Після чого воно стане платним, недоступним всім верствам населення, і освіченими будуть тільки ті, хто зможуть платити за процес отримання знань.

Це залежить від того, як буде розвиватися політична і економічна ситуація, яку роль будуть грати міжнародні корпорації. Можливо, з часом не держави, а корпорації стануть джерелами сили, до них перейде влада. З іншого боку, здається досить очевидним, що ставка буде робитися на сильні персоналії, на людський капітал. Про це навіть є книга «». За сильних людей будуть конкурувати. Якщо держави будуть відгороджуватися, їх роль буде зростати, будуть конкурувати держави. Якщо ж глобалізація посилиться, то за людей між собою будуть боротися вже корпорації. Щоб людей вирощувати і навчати, потрібні будуть освітні програми.

Думаю, що у всіх випадках це буде дотаційно. Питання в тому, хто буде дотувати, корпорації, держава, і як цілком або повністю. Але так чи інакше якісь сили завжди будуть зацікавлені в боротьбі за обдарованих та освічених людей.